Головний біль: коли причина в шиї

Викликайте швидку (103), якщо головний біль:

• виник раптово й досяг максимуму за секунди — «найсильніший у житті»
• супроводжується температурою й неможливістю нахилити голову до грудей
• поєднується зі слабкістю в руці чи нозі, перекосом обличчя, порушенням мови або зору
• виник після удару головою, падіння, ДТП
• супроводжується сплутаністю свідомості або судомами
• поєднується з різким болем в оці, почервонінням ока й веселковими колами навколо джерел світла

Окремо зверніться до лікаря планово, якщо біль з’явився вперше після 50 років, поступово наростає тиждень за тижнем, будить уночі, посилюється вранці, при кашлі чи нахилі, або якщо звичний для вас біль раптом змінив характер.

Біль напруги — найпоширеніший. Здавлює обруч навколо голови з обох боків, помірної сили, не пульсує, не посилюється від звичайної активності. Нудоти зазвичай немає. Часто пов’язаний із довгим сидінням, стресом і недосипанням.

Цервікогенний — починається в шиї або потилиці й піднімається вгору, майже завжди з одного боку. Провокується положенням голови та рухом шиї, часто супроводжується обмеженням повороту. Це той випадок, коли робота з шиєю прибирає біль у голові.

Мігрень — пульсуючий біль, зазвичай з одного боку, середньої або високої інтенсивності, посилюється від звичайного руху, супроводжується нудотою й непереносимістю світла чи звуку. Напад триває від кількох годин до трьох діб. Мігрень лікує невролог, у нас такої програми немає. Якщо картина схожа на мігрень, ми прямо про це скажемо й порадимо звернутись до невролога.

Якщо ви приймаєте знеболювальне частіше ніж 10–15 днів на місяць протягом кількох місяців, сам препарат може стати причиною болю. Це називають абузусним головним болем, і виглядає він як щоденний фоновий біль, який змушує приймати таблетку знову.

Розірвати це коло самостійно важко, а іноді й небезпечно, тому скасування препарату проводять під наглядом лікаря. Ми обов’язково питаємо про частоту прийому знеболювальних на першій консультації — без цього будь-яка програма буде безрезультатною.

При болю напруги й цервікогенному працює робота з шиєю, грудним відділом і навантаженням:

• відновлення рухливості шийного та грудного відділів хребта
• зміцнення глибоких згиначів шиї та м’язів між лопатками — саме їх слабкість тримає перевантаження
• робота з тригерними точками в м’язах шиї й надпліч
• дихальні вправи: поверхневе грудне дихання підтримує напруження шиї постійно
• ергономіка робочого місця — висота монітора, положення телефона, сон і подушка
• режим навантаження: перерви, рух протягом дня, сон

Окремо ведемо щоденник болю: скільки днів на місяць болить, що передувало, скільки таблеток прийнято. Без цих цифр неможливо оцінити, чи є прогрес, бо пам’ять на біль оманлива.

При цервікогенному болю перші зміни зазвичай помітні за 3–4 тижні, програма займає 6–10 тижнів. При болю напруги строки схожі, але результат більше залежить від того, чи змінився режим дня й робоче місце, а не від кількості занять.

Мета — не нуль болю назавжди, а суттєве скорочення кількості днів із болем і відмова від щоденних знеболювальних.

При типовій картині болю напруги чи цервікогенного знімки не потрібні: вони не показують причину. МРТ призначають при тривожних ознаках, після травми або коли біль не піддається лікуванню. Рішення про обстеження приймає лікар після огляду, а не пошуковий запит.